Сім’я – це те первинне середовище, де людина повинна вчитися творити добро.                  

                                                                                                   /Сухомлинський В. А./

    Сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

     Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

       Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України, який  визначає зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей та інших членів сім’ї та родичів з метою зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб, утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї, побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

      Не можливо скласти формулу по вихованню дитини, щоб було зручно та зрозуміло. Виховання дитини  – це робота батьків та інших членів родини в кожному дні, в кожній побутовій, життєвій ситуації дитини, яке залежить від неймовірної кількісті факторів: рівня виховання  батьків та інших членів родини, якості роботи вихователів дитячого садочку, вчителів у школі, викладачів у вищих закладах освіти.

      Права та обов`язки у батьків на дитину виникають з моменту її народження.

      Право батька та матері на  рівність прав та обов’язків щодо дитини, обов`язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я, зареєструвати народження дитини, визначити прізвище, ім`я, по батькові дитини, виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя – є особистими немайновими правами і обов`язками батьків на дітей, які надані за законом особам, що мають статус батька та матері.

      Відповідно до вимог статті 14 Сімейного кодексу України сімейні права є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

       Статтею 15 Сімейного кодексу України встановлено, що сімейні обов’язки є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

        У зв`язку із вище викладеним постає питання: чи можливо укласти Договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, або Договір між батьками про сплату аліментів на дитину та визначення її місця проживання за довіреністю.

         При укладанні  вищезазначених договорів нотаріус, перш за все,  керується нормами Сімейного кодексу України в основі якого покладені принципи зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб, утвердження почуття обов’язку перед  дітьми, побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

        Тому лише батьки, особисто, знаючи поведінку та характер своєї дитини, зможуть укласти такі договори максимально не порушуючи психологічний стан дитини, врахувавши її інтереси та не нанести шкоду духовному та фізичному розвитку своїй дитині.

       Також є актуальним питання щодо визначення особи, яка має право під час війни виконувати функції батьківства при тимчасовому проживанні дитини на території іншої країни без присутності її батьків.

        Сімейним кодексом України встановлено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

        В свою чергу учасниками сімейних відносин є подружжя, батьки та діти, усиновлювачі та усиновлені, баба та дід, прабаба та прадід, внуки, правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим та падчерка, пасинок, інші члени сім`ї. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

       Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер, незалежно від місця їхнього проживання, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками та брати участь у їх вихованні.

        У зв`язку з чим можемо зробити висновок, що при зверненні до нотаріуса батьками дитини з питання надання згоди іншій особі на тимчасовий догляд та виховання їх дитини під час самостійного її проживання на території іншої держави, нотаріус повинен встановити статус такої особи. Так як за вимогами сімейного законодавства лише члени сім`ї мають такі повноваження, тобто повнолітні брати, сестри, баба, дід, прабаба, прадід тощо.

       Що стосується питання рівня повноважень та відповідальності суб`єкта освітньої діяльності під час виконання своїх функцій, то Конституцією України гарантована, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Таким чином держава лише надає всебічну допомогу сім’ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини. Але обов`язок організації та контролю за систематичним відвідуванням дитиною вищезазначених закладів покладається знов на батьків. І такі відносини між батьками та суб`єктом освітньої діяльності будується не за договором, а відповідно закону.