Правова діяльність товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю під час набуття ними частки у власному статутному капіталі: можливості прийняття рішень учасниками товариства та розпорядження такою часткою.

Товариство має право придбавати частки у власному статутному капіталі. Метою використання частки придбаної таким чином є залучення товариством інвестицій для розвитку господарської діяльності. Товариство, купуючи частку у власному статутному капіталі, виконує функції інвестора: стає учасником товариства та таким чином має можливість інвестувати кошти в бізнес без зміни структури і вартості вкладів інших учасників товариства.
Порядок придбання частки у власному статутному капіталі товариства передбачений статтею 25 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (Закон).
Так, відповідно до вимог частини 1 статті 25 Закону товариство має право придбавати частки у власному статутному капіталі без його зменшення на розмір такої частки лише за умови, що на день такого придбання товариство сформує резервний капітал у розмірі ціни придбання викупленої частки, який не може використовуватися для здійснення виплат на користь учасників такого товариства.
З наведеного випливає, що законодавством передбачено два шляхи придбання частки товариством у власному статутному капіталі: шляхом її зменшення, в такому випадку частка фактично анулюється і зникає як майно, або шляхом її придбання за договором.
Умовою продажу частки учасником товариства є те, що така частка повинна бути оплаченою, тобто повністю сформованою.
При проведенні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань пов’язаних з набуттям частки у власному статутному капіталі товариством, реєстратор одночасно вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу на розмір відповідної частки у статутному капіталі. Ці вимоги не застосовується, якщо товариство, яке набуває частку у власному статутному капіталі, разом із заявою про державну реєстрацію наддасть довідку про формування резервного капіталу у розмірі, який відповідно до закону допускає володіння часткою у власному статутному капіталі, у такому випадку відбувається перехід частки до самого товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства.
Резервний капітал створюється із суми резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства до підписання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства. Розмір резервного капіталу повинен складати розміру ціни придбання викупленої частки, а не номінальної вартості частки.
Придбання товариством частки у власному статутному капіталі відбувається за відплатним договором.
У свою чергу, відплатними слід визнавати договори, в яких одна сторона за виконання нею обов’язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад, купівля-продаж, міна тощо.
З наведеного випливає, що при придбанні товариством частки у власному статутному капіталі укладається договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства. Відповідно до вимог діючого законодавства такий договір не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. В той же час, на вимогу сторін договір може бути нотаріально посвідчений (стаття 54 ЗУ «Про нотаріат»).
Разом із вищезазначеним договором обов`язково підписується акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства. Справжність підписів на акті засвідчується нотаріально з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Відплатний договір про набуття товариством частки у власному статутному капіталі укладається лише за одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (частина 4 статті 25 Закону). Наприклад, смерть одного з учасників не надає право приймати рішення загальним зборам учасників товариства про укладення відплатного договору. В такому випадку треба дочекатись або вступу спадкоємців до складу учасників товариства, або при закінченні строку, визначеного для вступу спадкоємців до складу учасників (частина 2 статті 23 Закону), виключити померлого учасника зі складу. Також важливо звернути увагу на те, що всі учасники на загальних зборах повинні проголосувати «ЗА» укладення відплатного договору.
Обов`язковість нотаріального засвідчення справжності підпису на вищезазначеному рішенні загальних зборів учасників товариства законодавством не передбачено. Так як таке рішення не є підставою для проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також треба зазначити, що згідно з висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, відповідно до постанови від 28 липня 2021 року по справі № 904/1112/20 ототожнення частки учасника в статутному капіталі товариства із часткою, яка належить самому товариству у цьому товаристві є помилкою. Частка, яка належить товариству, не наділяє його корпоративними правами (стаття 167 Господарського Кодексу України) – участю в управлінні та іншими правомочностями, передбаченими законом і статутними документами щодо самого себе, перебуває у власності товариства тимчасово (протягом року). Нереалізація товариством своєї частки не змінює її правового статусу та не наділяє товариство правом приймати участь у голосуванні на позачергових загальних зборах та у визначенні кількості голосів на цих зборах. Тобто, товариство не є учасником щодо самого себе. Отже, учасником товариства не може бути саме товариство, а наявність у нього частки не наділяє його правами і обов`язками учасника, оскільки це суперечить сутності корпоративних правовідносин. З аналізу вказаної норми матеріального права – статтею 25 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” вбачається, що володіння товариством часткою у своєму статутному капіталі є обмеженим як тимчасовістю (один рік з моменту придбання з обов`язком її відчуження), так і порядком корпоративного управління (неможливість голосування на загальних зборах цього товариства). Отже голоси, які припадають на частку, яка належать самому товариству, не враховуються при визначенні результатів голосування на загальних зборах учасників з будь-яких питань.
Також, частки, що належать товариству, не враховуються при визначенні результатів голосування на загальних зборах учасників при розподілі прибутку товариства, а також при розподілі майна товариства у разі його ліквідації (частина 3 статті 25 Закону).
У разі придбання частки учасника самим товариством без зменшення статутного капіталу товариства воно зобов’язане здійснити відчуження такої частки відплатно не пізніше ніж через один рік з дня придбання частки. Відчуження частки повинно відбутися також шляхом укладення договору купівлі-продажу, так як договір є відплатним.
Хочу звернути увагу на наступне, що при відчуженні частки товариством згода загальних зборів учасників на укладення такого договору вже не потрібна. В даному випадку головне врахувати строк, який не може перевищувати один рік. Але частиною 4 статті 25 Закону передбачено, що статутом товариство може бути встановлений й інший строк для відчуження частки, придбаного товариством у власному статутному капіталі. Відповідне положення може бути внесене до статуту товариства, змінене або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.